Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат

Вступ

Неувязка значення періодичних видань у громадсько-політичному і культурно-мистецькому житті народу складна й багатоаспектна. Для віками позбавлених державності українців, що зберегли свою національну самобутність у сфері культури, ця неувязка набуває додаткової ваги. Значення української періодики в духовному самотвердженні народу важко перебільшити. На кожному з етапів історико-літературного процесу Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат 19-20 століть літературно-громадська преса не тільки пропагувала художню творчість, а й виконувала функцію популяризатора громадсько-політичної думки, нових філософських ідей, наукових досягнень, мистецьких рухів.

Двадцяті роки були першими роками відбудовчого періоду, роками нової економічної політики, одним з актів якої був дозвіл у листопаді 1921 року роботи приватних видавництв. Цей час був Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат визначальним у становленні українського літературного і мистецтвознавчого журнальчику. У періодичному друкові НЕП дав значний цифровий зліт: у 1920 році – біля 136 журнальних назв (російською та українською мовами), у1923 більше - 250[1] . Викликано це двома взаємопов’язаними факторами: по-перше, появою приватних видавництв, по-друге, активним ростом видавництв державних, які нередко призначались для Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат протидії першим, і кількість яких зростала пропорційно до їх кількості.

Доки книговидавнича справа не запрацювала на повну потужність, журнальчик був оперативним інформатором в різних галузях науки, техніки, мистецтва. На сьогодні періодичні видання тих років є невичерпним джерелом для дослідників. Без вивчення періодики цього величавого поля національного духовного життя Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат, яке нередко ставало ареною боротьби за українську мову і культуру, не можуть всебічно і повно висвітлюватись ні історія суспільної думки, ні національний науково-мистецький рух у всьому його багатстві і складності.

Журнали 20-х 30-х рр. , такі як “Глобус”, “Життя й революція”, “Шляхи мистецтва”, “Критика”, “Книгар”, “Плуг”, “Гарт” та багато інших Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат, становлять вагому складову частину історії української радянської літератури. Успадкувавши кращі традиції старшого журнального “покоління”, до якого належать “Літературно-науковий вісник”, “Киевская старина”, “Правда”, “Житіє і слово”, вони разом з тим стали представниками новаторських пошуків, сміливих експериментів в області темы, стилю, напрямів.

Одним з найпопулярніших видань того часу був часопис Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат “Червоний шлях” , про який дослідник літератури сказав: “З виникненням “Червоного шляху”, котрий об’єднав і групових і позагрупових письменників, у розвитку української радянської літератури”[2] . Він був задуманий як величавый літературно-науковий та громадсько-політичний місячник, що має простійні відділи:

а) красноватого письменства;

б) науковий;

в) громадсько-політичний;

г Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат) книжно-бібліографічний;

д) хроніки.

Хоч це було передбачено первісним задумом структури журнальчику, але в процесі діяльності його найбільших здобутків було досягнуто першим відділом, через що “Червоний шлях” увійшов в історію зі статусом “літературно-художній”.

Художні частини в масових журнальчиках такового типу необхідно розглядати як складову і дуже важливу ланку літературного процесу Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат. Специфіка її втому, що вона найбільш пов’язана з щоденним життям суспільства, охоплює найширші кола читачів, з яких більшість дуже не много обізнана з літературним життям. Масовий журнальчик поширюється в найвіддаленіші куточки країни, куди “велика” література ще не доходить. Саме через це художній матеріал бере на для себя Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат функцію виховання, оформлення художніх смаків масового читача.

“Червоний шлях” з’являється в оптимальний для розвитку української культури час –1923 рік. Цим роком розпочинався період так званої українізації, що тривав до 1929 року. Головна роль у створенні концепції українізації належала О.Я. Шумському – члену оргбюро ЦККП(б)У і одному з Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат редакторів “Червоного шляху”. Інтерес до двадцятих зумовлений тим, що в цей час українізація досягла найвищого свого розвитку, співпавши в часі з періодом українського відродження. Отже створення журнальчику перебувало в тісному зв’язку з новою політикою і було її наслідком.

Концепція “Червоного шляху” була детально обмыслена вищими партійними колами, а Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат вихід його заздалегідь запланований. Перший секретар видання Ю.Озерський запрошуючи до співробітництва О.Досвітнього писав у листі до нього: “Журнальчик має нрав літературно-художнього місячника, що своїм розміром наближався би “Красноватой ниви”. Це є здійснення того завдання, що вже издавна поставили собі відповідальні політичні кола”[3] .

Лист Ю. Озерського - не єдине архівне свідчення Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат, всякому підкреслюється зацікавлення журнальчиком “відповідних політичних кіл”. Редактор журнальчику Г.Грінько повідомляв листом П. Ладана про створення місячника пишучи: “з кінця свирепого цього року починає виходити у Харкові під моєю редакцією літературно – науковий і соціально – політичний журнальчик “Червоний шлях” українською мовою. Ми перший раз беремося за здобування щомісячного Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат журнальчику. Наші політичні органи надають цій справі серйозне значення і треба зробити все, щоб вона не провалилась[4] ”

На думку Я. Дашкевича, “нема підстав культурне відродження Радянської України середини 20-х – початку 30-х років вважати наслідком лиш апаратної українізації. Могутня революційна хвиля розкувала творчі можливості нації. Дерусифікація була не причиною, а Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат навпаки одним з итогів культурного розквіту всього українського[5] . Отже формально журнальчик створювався з метою задовольняння культурних потреб “широких народних мас”, а реально офіційні кола прагнули з його допомогою здійснити власні потреби – політичні”.

Одним із завдань, яке покладалось на журнальчик партійними функціонерами , було завдання протидії деяким органом національно-свідомої еміграції . За Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат визначенням 1-го із тогочасних культурних діячів Є. Черняка, “журнальчик – це легка гармата в нашій ідеологічній боротьбі”. У стані нав’язаної згори холодної війни , прихованої чи відвертої ворожнечі перебували “Червоний шлях” і “Нова Україна” . Останній видавався у Празі визначними українськими діячами В. Винниченком і М. Шаповалом з 1922 року. Винниченко Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат одразу зрозумів , що “Червоний шлях” це зброя , спрямована проти “Нової України ”, навіть звинуватив організаторів у запозиченні програми його журнальчику . В запалі письменник кидає різкі звинувачення редактору нового видання , тодішньому наркому освіти Г. Гринькові : ”Це небольшой урядовець з тої боротьбістської мошки , що приладналась до московського меду ”, запроданець , холуй Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат , зрадник і т. д. Між журнальчиками точилась негласна боротьба за кращих письменників . Деякі віддавали перевагу емігрантському виданню. Але це не було виявом вільної конкуренції часописів , швидше – підневільного становища митців.

Велика награда “Червоного шляху” полягає в тому, що досить швидко йому вдалося стати центром формування літературних смаків : згуртувати навколо для себя письменників досвідчених Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат і початківців , представників еміграції західноукраїнських земель . Через журнальчик читач мав змогу познайомитись з творчістю “плужан” (С.Пилипенко , А. Понів , І. Сенченко, А. Головко), членів спілки пролетарських письменників «Гарт” (П. Тичина, М. Йогансен , І. Кулик , В. Сосюра, О. Досвітній ),”ланківців”(Г.Косинка, В. Підмогильний ,Б. Антоненко-Давидович , Є Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат. Плужний,Т. Осьмачка ),”неокласиків”(М. Риильський, М. Зєров, П. Филипович, М. Драй-Хмара ),членів “Авангарду”(В. Поліщук, Л. Чернов-Малошийченко), футуристів (М. Семенко, Г. Шкурупій, О. Слісаренко).

Старше письменницьке покоління (С. Васильченко, П. Копельгородський, М. Черняхівський, Г. Хоткевич. Х. Алчевська, Н. Романович-Ткаченко) брало участь у формуванні “обличчя” журнальчику разом з Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат початківцями (С. Крижанівський, П. Усенко, О.Влизько, Т.Масенко).До співпраці в “Червоному шляху” були запрошені ті з західноукраїнських письменників, які прихильно ставились до радянської України ( В.Стефаник, М.Черемшина, О.Кобилянська, А Чайковський, Н. Кобринська, М.Козоріс.); відомі майстри слова із світовим іменем (Мартін Андерсен-Нексе Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат, Зденик Неєдли, Ептон Синклер); представники української міграції лівих поглядів( І.Крушельницький, М.Ірчан, А.Павлюк).

Причини співробітництва в журнальчикі іноземних культурних діячів стають зрозумілішими, если розглянути їх на фоні тісних контактів”Червоного шляху” з колективом видавництва”Космос”. Це Україно-Американське видавниче товариство було створене в 1922 році з метою поширення Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат марксистської літератури українською мовою серед робітників Америки, Канади, дальних країн Європи. Одна з функцій видавництва полягала в популяризації харківського місячника. Починаючи з першого номера, пересилка журнальчику за кордон стала регулярною. "Червоний шлях” користувався значним попитом серед українців Америки, Канади, Німеччини. Його ціна зросла з 50 до 75 центів. Не минуло й року Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат, як П.Ладан (відповідалекий редактор “Космосу”) писав до Г.Гринька : “Журнальчик має на своєму рахунку біля восьми тисяч доларів. Будуть ще. Популярність росте”1

Награда “Космосу” не лише в популяризації й створенні реклами “Червоного шляху”. Особисто П.Ладан та інші співробітники доклали всіх зусиль, щоб забезпечити публікації на його сторінках Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат популярних іноземних письменників, політиків, культурних діячів.

Більша частина цих публікацій припадає на 20-і роки . До их належать твори Георга Гайма , Ріхарда Демеля , Райнера Марії Рільке , Філіпа Супо , Артура Кестлера , Ліхтенштайна, Мартіна Нексе, Еміля Верхарна , Йогансена Бехера , Джона Дос-Пассоса та ін. Книжка №2 журнальчику повністю присвячена Туреччині. Турецька поезія Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат і проза представлена іменами Мехмеда Еміна, Ахмеда Хатіма, Суада Дервіша, Рахіка Халіда, Омара Сейф Еддіна . Опубліковані також статті, що торкались різних нюансів життя Туреччини – політичного, економічного, краєзнавчого:

А. Самайлович “Два місяці в Стамбулі”, В.Стамбулов

“Зелена Бруса”, “Успіхи і труднощі будування нової Туреччини”. Число журнальчику присвячувалось десятиріччю турецької революції під Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат проводом М.Кемаля.

При допомозі видавництва “Космос” “Червоний шлях” відіграв значну роль у налагоджені міжнародних контактів, брав активну участь у встановленні зворотнього зв’язку між закордонними та українськими культурними діячами, письменниками.

Чимале місце у журнальчик посіотдала літературна критика, хоч постає вона явищем досить складним та неоднорідним. Глибокі філологічні Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат концепції здесь межують з поверховими галасливими маніфестами; учнівство протиставляється професіоналізму і досвідченості. Рух критичної думки представлено такими різними (з точки зору естетичних позицій і професійної майстерності) іменами, як Д. Загул і О.Білецький, М. Зеров і Я.Савченко, О.Дерошкевич та І. Лакиза.

Критичний відділ “Червоного шляху” мав досить Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат хаотичний вигляд. “де здесь, справді система? Де політичне докладне вивчення точних літературних питань? Де загальні обозри літератури потрібні до оглядів тов.Коряка? Чому це виглядає докраю випадковим, безсистемним, спарадичним?- так зливою риторичних запитань характеризує його Ф.Якубовський[6] .Його думка цілком збігається з думкою знатного вченого О.Дорошкевича, який писав Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат з цього приводу: “критичний відділ поруч з красним письменством, дуже випадковий, дотого ж устаткований не так критичними, як історико- літературними матеріалами”. Загальний огляд критичних матеріалів дає змогу оцінити актуальність їх проблематики: журнальчик відгукувався на найгостріші питання, оперативно вміщуючи важливу й нову інформацію. Він надав свої сторінки діячам різних ідейно Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат естетичних, стильових напрямків, охоче опублікував дискусійні матеріали, хоча не завжди уникав однозначності у постановці акцентів[7] На початку 20-х років творча діяльність здійснювалась у світлі величезної соціальної катастрофи, що поставила під сумнів усі традиції і попередні здобутки людства. І хоч революція змістила деякі акценти культурного процесу, вона ще не могла істотно змінити Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат психологію творчості, порвати з традиціями. Це був час незнищенних надій, нестримного оптимізму і безмежної віри.

А вже з другої половини 20-х років журнальчик починає визнавати періодичних політичних ударів. Перший припадає на кінець 1926 року, если постановою ЦККП(б)У від 20-11-1926 року було усунуто з посади головного редактора О. Шумського Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат і звільнено від роботи в журнальчикі М. Хвильового. Це був сигнал про початок кінця українізації. Вже наприкінці 20-х стало цілком зрозуміло, що вона не має перспективи. Критичною, оголошеною для широкого загалу, було “припущення цілого ряду помилок редакцією журнальчику”, таких як публікація твору “Вбивство” М. Мошлянського та вихід першого зошита Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат “Вапліте” під керівництвом Ялевого й Хвильового.

Постанова від 19 липня 1929 року вже напряму стосувалась “Червоного шляху”. На цей раз привернув до для себя увагу твір маловідомого создателя П. Ванченка “Оповідання про гніду кобилу” (1929, 3, 18-28). Він просякнутий неприхованою гіркою іронією стосовно обіцяного общенародного “благоденствія”, що нестиме при соціалізмі. Партійні “благодійники” настільки були налякані Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат, що постановили не лише догану І. Куликові як постійно працюючому в редакції, але й:

А) конфіскувати примірники “Червоного шляху”, які ще не продані;

Б) доручити ЦК переглянути склад редколегій всіх (!) журнальчиків.

1930 рік партією було використано для нагнітання обстановки в Україні, а саме – для “встановлення” зв’язку Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат між СВУ і “шумськізмом”. У 1932 році “Червоний шлях” з номера в номер друкує статтю М. Рубача “Буржуазно-куркульська націоналістична ідеологія” під маркою “демократії трудового народу” (№5-8), в якій склалося М. Грушевського.

Про початок 30-х П.Панч –відповідалекий секретар журнальчику, -писав у спогадах :”Продовжував існувати у столиці тільки позагуртковий журнальчик “Червоний шлях”, який злі Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат язики окрестили лантухом. Колишніх членів ВАПЛІТЕ, а потім Пролітфронту , він не задовольняв. Хотілось чогось нового”.[8]

У другий період діяльності журнальчику(1930-1936рр.) він зазнав не лише якісних, а й кількісних змін. Більшу частину журнальної площі починають займати постанови , матеріали з’їздів, виступи вождів та ідеологів, такі як : А. Хвиля “За Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат творення величавого мистецтва соціалістичної доби”, К. Сторчак “За марксистсько-ленінську чистоту в літературі , проти ворожої контрабанди ”, статті С. Косіора , П.Постишева, М. Попова , С. Щупака, І. Кириленка, Г. Петровського.

Одним з негативних факторів на шляху плідної діяльності часопису були постійні зміни серед редакторського колективу. Такі необгрунтовані службові переміщення Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат не давали зосередитись на боті , позбавляли впевненості в завтрашньому дні. Перші 5 номерів вийшли за редакцією Г. Гринька . З 6 номеру 1927 року до 1 номеру 1925 р. місячник виходив за редакцією О. Шумського. З 1927 року “Червоний шлях” виходить за редакцією В. Затонського. З №2 у 1930 році керівництво журнальчиком перебегать до Н. Калюжного Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат. Склад редколегії звужується. В 1933 р. відповідалеким редактором став колись звільнений М. Яловий . З ним співпрацювали В. Кузьмич, Д. Гордієнко, О. Копиленко, м. Майський, В. Меллер, О. Слісаренко. З №7 відповідалеким призначено І. Кириленка в складі ( редколегії відносно сталому :Д. Галушка, О. Вишня, Г. Епік, П. Панч, П. Тичина, м. Ткач Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат Н. Чередник).

З різних обстоятельств КП(б)У маніпулювала людьми, що працювали в “Червоному шляху”, своїми незліченними постановами , призначаючи одних і звільняючи інших. Понад усе партійні наглядачі страшились прояву незалежного мислення і пильно слідкували за тим , щоб ніхто не збочив з “червоного шляху українського культурного будівництва”.[9] Прояв «буржуазного націоналізму» був одним з Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат тих «семи смертних ргіхів», за який наказывали найсуворіше. Вже тільки той факт, що троє головних редакторів журнальчику в недалекому минулому були членами так званої партії бототьбистів (Н. Калюжний, Г.Гринько, О. Шумський), дав широкий простір для оргвисновків.

З кінця двадцятих політична ситуація змінюється так, що особа редактора Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат перестає бути визначальним фактором роботи журнальчику. Незалежно від того, хто керував редколегією: Н. Калюжний, М. Яловий чи І. Кириленко, вони не могли сутєво змінити рівень «Червоного шляху», що неухильно йшов на спад. У ці роки будь- яка діяльність суворо регламентувалась партійними дерективами, зводячи до мінімуму простір ініціативи. Посада керуючого літературно Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат- художнім журнальчиком втрачала творчий елемент і перетворювалась суто на адміністративну. Тому в останій рік роботи «Червоного шляху» в його редколегії нараховувалось лише двоє працівників.

У зв’язку з наступом режиму у 30-ті роки часопис змінює творче обличчя. На його полотні тепер вимальовується похмура картина ідеологічного диктату, схематизму, кон’юнктурності Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат, если навіть поодинокі нескоренні особистості ставали ледь чутним відлунням самих для себя. Під впливом жорстокої уніфікації та регламентації творчості у ньому запанувала доктрина соцреалізму, порушувана одиницями.

У зв’язку з наступом режиму часопис змінює творче обличчя. На його полотні тепер вимальовується похмура картина ідеологічного диктату, схематизму , кон’юнктурності Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат, если навіть поодинокі нескоренні особистості ставали ледь чутним відлунням самих для себя. Під впливом жорстокої уніфікації та регламентації роботи у ньому запарувала неподільна доктрина соцреалізму, зрідка порушувана одиницями. Серед кращих творів 2 періоду можемо назвати новели О. Слісаренка, повість М. Хвильового “З лабораторії ”, мисливські нариси Б. Антоненка-Давидовича, поему Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат М.Бажана “Трилогія пристрасті”.

Йдучи шляхом деморалізації , деестетизації, літиратура втрачає свою питому рису – гуманізм. Один з номерів «Червоного шляху» відкривається оповіданням П. Постишева «Таяка»(1934, 12, 1 -6). За словами І. Кошелівця «сатрапа, жорстокішого від Постишева, Україна не знала за свою історію колоніального животикіння під Москвою». [10]

А если до письменниківнутри себя зараховують кати, годі Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат чекати від літератури людяності.

Художні втрати і деформації чи ненайбільше торкалися П. Тичини. В “Червоному шляху”, посуті, зустрічеємо двох Тичин : “дочернігівського” і “післячернігівського”. Гливина його падяння була пропоційна висоті його таланту. Але даремно шукати здесь закономірності. П. Тичиа був поетом занадто загостреної чутливості до інших, психологічних переживань, до історичної Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат несправедливості, соціальни катаклізмів. Вловивши специфіку його творчого стилю, Б. Тиверець (Д. Загул) ще у 1924 році застерігав поета від захоплень тематичними віршами на “злость денька”. “У таких як він, М. Йоганцен, В. Поліщук, де тема денька, де брак лірики,- там невдала агітка.” Ліризм Тичини гасне на наших глазах, а що Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат він поет наскрізь ліричний, то тематизм убиває його творчість цілком”[11] .

Літературний відділ “Червоного Шляху” втрачає свою неповторність, живий рух, застигає. На деякий час зупинено природний процес розвитку стилів, духовний поступ. 100є обумовленим не лише набір тем, а й сюжетів. Не без участі “Червоного Шляху”, а саме таких творів, як “Клин” В Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат. Сенченка (1932, 7,8-19), “Мухи” П. Нечая (1929, 3-10), “Павло Морозов” В. Вітковського (1935, 10, 80-88), “Його власність” Я. Мамонтова (1930, 5-6, 12-51), “Сонце” В.Чигирина (1934, 4,81-126) було виховане покоління Любовей Ярових і Павликів Морозових, синтезовано новий тип людини зі спотвореною шкалою морально-психологічних цінностей.

Об’єктивне вчення історії винекнення, становлення і функціонуванні найповажніших українських періодичних художніх і Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат літературно – критичних видань 20-30-х рр.- одна щ важливих наукових заморочек української журнальчикістики нашого часу.

З’ясування суперечливих моментів в історії журнальчику “Червоний шлях”, розкриття його програмних засад, тенденції формування редакційного комітету і автори дали підсаву стверджувати: “Червоний шлях” вийшов їз вузькорегламентованих первісним задумом бути відлуннят московської “Красноватой нови” в масштабі Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат харківської губернії. Він утвердив для себя на позиціях загальноукраїнського видання європейського рівня, став глашатаєм новочасних естетичних концепцій, виразником широкого диапазону поглядів на мистецтво, науку, політику.

Напрям журнальчику визначається не тільки загальними суспільно-політичними умовами, а й складом редакції, авторського колективу; не тільки зовнішньою історією, а й внутрішнім змістом, нравом Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат часопису. Незважаючи на невиправдано часті зміни в редакційному складі часопису, кожен з його членів дбав про престиж видання, спияв забезпеченню рівномірного, повноправного представництва письменників різних генерацій, літературних шкіл, регіонів України і діспори.

Головна його історична награда в тому, що він зміг стати організатором і трибуном передових українських письменників, істориків, громадсько Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат-культурних діячів; відстоював права народу на свою мову, культуру, літературу. Цілком зрозуміло, що серед матеріалів є й те, що належить лише своєму часові і тепер відіграє роль історичних фактів.

“Червоний шлях” належить до тих періодичних видань, які сприяли розвитку української культури і занесли гідний вклад в літературний поцес епохи Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат, якою стали роки українського відродження.

Літературно новий та громадсько- політичний журнальчик “Червоний шлях” виходив як місячник у Харкові з квітня 1923 року до свирепого 1936 року. У систематичному покажчику змісту розписано всі номери з 1924 і до 1935 включно, що становлять ……………….книжки,…………………номерів за 1923 рік (…….книжки), два номери за 1936 рік (дві книжки).

За час Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат свого існування журнальчик опублікував величезну кількість матеріалів з різних галузей науки, мистецтва, бібліографічної справи, громадсько- політичного, економічного життя. Проте його базу складають художні твори і літературознавчі дослвдження.

Історично склалось так, що “Червоний шлях” був надовго відлучений від читача: в 50-70-і роки він перебував за мурами спец фондів Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат, як такий, що містив антирадянські твори, у 90 – і – если спецфонди ліквідували – не викликав зацікавлення через свій “червоний” колір.

Для сучасного дослядника “Червоний шлях” є багатим джерелом інформації про період 20-30-х рр., що допомагає кращ зрозуміти його численні суперечності.

Журнальчик мав деякі постійні рубрикм “Хроіка”, “Бібліографія”, “Листи до редакції” та ін. Були Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат і тимчасові рубрики, як наприклад що існуваль незначний проміжок часу у порівнянні з періодом існування журнальчику. Частина журнальних рубрик зберегляся і в покажчику, частина- розформована за тематичним принципом. У деяких книжках часопису вміщувались рекламні матеріали, у покажчику вони не відображені.

У найбільших з их виділено рубрики Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат. Так, “Літературознавство” виділяється на “Літературну критику”, “Історію літератури”, “Теорію літератури”, “Ідеологічно –організаційні питання”, “Статті загального нраву”, “Літературно- мистецька хроніка”, “Письменники про для себя”. Розділ “Українська література” включає підрозділи “Поезія”, “Проза”, “Драматургія”. В кожному з их матеріал розташовано за алфавітом прізвищ создательів, а твори 1-го автора- за хронологією публікацій.

Наукові та Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат науково- популярні статті диференційовано за галузевими рубриками. Нередко трапляється, що одна публікація торкається заморочек кількох наук. Тоді опис вміщено в одній з рубрик, а в інших вказується його номер, тобто в покажчику розроблено ситему відсилок.

Листи, незалежно від їх темы, зібрано в одному розділі “Листи до редакції”. У журнальчикі Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат іноді поруч із листом- звертанням вміщено лист –відповідь, у покажчику вони відокремлені.

Розділ “Хроніка” є одним з найбільших в журнальчикі і разом з тим найменш впорядкований. Він містить інформацію найрізноманітнішого нраву і ступеня значимості; підрозділи не мають єдиного критерію формування: в деяких номерах вони об'єднані за географічним принципом Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат – “Україна”, “Середня Азія”, “Америка”, в деяких – за математичним: “Наукова хроніка”, “Культурне життя”, “Літературно-мистецьке життя” та ін. Создатель покажчика систематизував хронікальні матеріали за тематичними рубриками.

У випадку, якщо назва публікації не розкриває змісту (за винятком художніх творів), після її опису вміщено анотацію. Бібліографічний опис відповідає діючий системі эталонів Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат. Назва журнальчику в описах опускається, оскільки покажчик цілком присвячений одному виданню. Зазначається тільки його рік, номер і сторінки. Якщо публікація мала поруч з основним заголовком підзаголовок, як його уточнення, що це відтворено в описі. Інформація про передрук, переклад та ін. Зазначається в описі як примітка чи переноситься в анотацію. Іноді статті Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат передають короткі коментарі від редакції. Вони також зафіксовані в описі.

Великі за обсягом художні твори, наприклад романи, повісті, які вміщені в кількох числах журнальчику, зведені до 1-го опису з перерахуванням всіх номерів і сторінок в их публікації.

Прізвище создателя подано в Н.в., перекладача – в Р.в.

Правописні норми Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат української мови у 20 –30 роки перебували в процесі становлення, тому в журнальчикі наявні розбіжності при написанні одних і тих географічних назв, прізвищ, як іншомовних, так і власномовних. Оскільки мовний матеріал журнальчику може становити інтерес для дослідників – мовознавців орфографію часопису збережено в описах. Анотації і примітки подано сучасною літературною мовою.

Якщо создатель Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат виступає під псевдонімом чи криптонімом, , який вдалося розшифрувати, то опис подано під справжнім прізвищем, а псевдонім збережено в примітці (?) Розшифрування за допомогою “Словника українських псевдонімів” О.І. Дея, а також шляхо зіставлення однотематичних публікацій в різних періодичних видяннях.

Якщо псевдонім чи криптонім не розшифровано, він подається після назви Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат статті чи твору.

До покажчика додається допоміжний аппарат: іменний покажчик і перечень абревіатур. Останній є неохідним для кожного, хто працюватиме над журнальчиком, адже складноскоросене словотворення особливо активізувалось саме в 20-30-ті роки.

Мета тематичного покажчика- допомогти літературознавцям, критикам, історикам, бібліотечним працівникам у вивченні матеріалів надрукованих на сторінках журнальчику “Червоний шлях Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат”. Він розрахований широке коло користувачів,- науковців, журнальчикістів, вчителів, студентів,- тобто всіх, кого цікавлять невідомі сторінки українського Відродження 20-х років.і


[1] Багрич М.І, Мазуз Д.Х. періодичні видання УРСР 1918-1950. Бібіографічний довідник- Харків, 1956.

[2] Півторадні В.І. Українська література перших років революції .-К.: Рад. Школа, 1968.-С.6

[3] Лист Ю.Озерського до О Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат.Досвітнього\\ Інститут рукописів НАН України.-Ф.255. -№3.

[4] Лист Г.Гринька до П.Ладана\\ ЦДАВО.- Ф. 487.-Он.1.- Спр.12.-Арк. 53.

[5] Дашкевич Я. Українізація: причини і наслідки\\ Слово і час.-1990.-№8.- С.55-64.

1 Лист П.Ладана до Г.Гринька \\ЦДАВО.-Ф.487.-Оп.1.-Стр.12.-Арк-40.

[6] Див.: Якубовський Ф. «Червоний шлях» та «Життя і революція»\\ критика.-1928.-№ 1.-С.51.

[7] Дорошкевич О Становище Української журналістики в 20-х роках - реферат. . «Червоний шлях»\\ Пролетарська правда.- 1925.-№167- С.2

[8] Панч П. Твори:В 6т.-К.:Дніпро, 1983.-С. 204.

[9] Редакційна стаття \\ Червоний шлях.-1923.- №1.-С. 5.

[10] Кошелівець І. Літературний процес дещо з віддалі. –Париж, 1991. –С. 31.

[11] Тиверець Б. Спад ліризму в сучасній українській поезії\\ «Червоний шлях».-1924.- №1\2.-С.154.



starie-druzya-i-novie-ugrozi.html
starie-i-novie-hozyaeva-korneliya-funke-chernilnaya-smert.html
starie-scheti-s-samim-soboj.html